понеділок, 29 березня 2010 р.

Гонитва до мосту


Ця повість присвячена одній з найяскравіших сторінок скіфської історії. Основу розповіді складають події, пов”язані зі спробою царя древньої Персії Дарія Гістаспи завоювати Скіфію в 514 році до н.е. Умінням та відвагою, перемігши велике військо ворога, скіфи здобули собі славу непереможних.
Повість знайомить з ріноманітними традиціями та звичками, які характерні для скіфських племен, персів, греків та інших народів, які брали участь у цій війні.
– К., “Веселка”, 1983. – 135 с.;

неділю, 28 березня 2010 р.

Владимир ЖМЫР, Юрий ХОРУНЖИЙ

СКИФЫ

Историческая повесть
(печатается с сокращениями)


вівторок, 9 березня 2010 р.

Зазирав далеко наперед

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ 

«Улітку 1954 року після Норильського повстання в’язнів Михайла Дмитровича Антоновича разом з гуртом інших українських патріотів та литовців відправили з Норильського табору на Колиму. Там їх помістили до політв’язниці ізолятора. Антоновича посадили до одиночної камери, де його навідав прибулий з Москви полковник МГБ, який вів з професором довгу розмову. Полковник щось пропонував Антоновичу, а той категорично відмовлявся. Коли закінчилася авдієнція, до камери ізолятора заскочили наглядачі, повалили професора і насильно зробили злочинний укол, від якого в Антоновича відібрало мову й пам’ять, але він не помер через фізичну витривалість організму. З того ізолятора Михайла Дмитровича Антоновича взяли на етап, разом з іншими в’язнями і конвоєм посадили до вантажівки, яка потрапила в аварію... Так загинув Антонович й усі політв’язні і конвой, що їхали в машині».

Слідами майстра

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ
Григорій Порфирович Кочур 17 листопада святкував би свій день народження... Пригадую, як цього дня щороку збиралися на гостину на веранді затишного будиночка в Ірпені: господар, його син Андрій, невістка Марія, її тезка — моя нині покійна дружина, а також Михайлина Коцюбинська, ще один метр перекладу Дмитро Паламарчук з дружиною Валентиною, родичі Григорія Порфировича і його дружини Ірини Михайлівни. Ось у такому доброзичливому товаристві відкорковували пляшку вина, чаювали, ласували іменинним тортом. Було тепло, невимушено, вільно, часом Григорій Порфирович подавав стислі влучні репліки і зауваження, переважно щодо літературного процесу, викликаючи у гостей усмішку або задуму.

ЗВ’ЯЗКОВА ПОКОЛІНЬ

 Автор: Юрій Хорунжий

Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть XX століття. Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді. Для дисидентів комуністичного режиму оселя Суровцової в Умані стала місцем паломництва... Тут жевріла і розгорялася ідея Української держави, і хоча наша героїня не дожила до її проголошення, але за правом усього свого життя була однією з будівничих.


ПЛЕКАЧ ЗЕРЕН ДУХОВНИХ

Автор: Юрій Хорунжий

а початку двадцятого століття Україна була помежована, поділена кордонами на підавстрійську і підросійську. До того ж обтяжена митом на перевезення, зокрема літератури, і «карою Божою» на неї — цензурою по обидва береги Дніпра... Електронних засобів зв’язку не було, або тільки зароджувалися в лабораторіях учених. Тому роль зв’язкових між Галичиною и Наддніпрянщиною виконували... люди, які сновигали туди-сюди, перевозячи у валізах і головах інформацію. Таким зв’язковим в Україні по смерті Олександра Кониського став Євген Чикаленко, що ідейно підтримував роботу там і тут, посилав матеріальну допомогу галичанам і наддніпрянам, залагоджував конфлікти, на які хронічно слабує наша інтелігенція...

ВЕЛИКИЙ РОДОВІД

Автор: Юрій Хорунжий

Світ явив нам приклади творчої спадковості в таких славних іменах, як батько і син Бахи у Німеччині, Штрауси в Австрії, Дюма-батько і Дюма-син у Франції. Але ж то батьки і сини та не в нас. І раптом Старицькі — в Україні! До того ж — батько і троє доньок та ще й онуки. І всі зробили свій відчутний внесок до культурної скарбниці. Напевно, безпрецедентний, унікальний випадок в світовій історії!

Михайло Старицький, початок 1880-х рр.Людмила Старицька-Черняхівська, 1930-ті рр.Вероніка Черняхівська, 1920-ті рр.Ірина Стешенко, 1910-ті рр.
Ірина Стешенко, 1910-ті рр.
Михайло Петрович Старицький (1840 — 1904) узяв дружиною Софію Віталіївну Лисенко (1849 — 1928), рідну сестру композитора Миколи Лисенка, будучи з ними у кревному зв’язку: троюрідному. Вони мали спільних прадіда і прабабу по лінії Лисенків — давнього дворянсько-козацького роду. Відомості про їхнього предка сягають козацького полковника Лисенка-Вовгури часів Хмельниччини. А самі Старицькі походять від князя та ще й неабиякого — з династії Рюриковичів! Отож, трохи розплутавши клубок родового древа, повернемося до наших героїв.

ГАРМОНІЙНЕ СПОЛУЧЕННЯ ІДЕАЛІВ І ВЧИНКІВ

Автор: Юрій Хорунжий

Загалові добре відома постать Максима Рильського — видатного поета-академіка, перекладача, директора Інституту фольклору й етнографії Академії наук України, громадського діяча — депутата Верховної Ради СРСР п’ятьох скликань поспіль. Усі, хто знав Максима Тадейовича, відзначають його доброту і шляхетність та водночас практичність. Він успадкував їх від матері й батька, який також був яскравою особистістю в українській історії.

БРАТСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ 
 
Неподалік Білої Церкви розташоване село Мазепинці. Вже у самій назві — інтрига! Чи не звідси родом славний гетьман Іван Мазепа? Саме так. А ще тут прийшли у світ тріо українських ескулапів — брати Черняхівські: Михайло, Олександр, Євген.

Найбільше відомостей маю про середульшого — Олександра Григоровича, чоловіка письменниці Людмили Старицької-Черняхівської, адже доля вберегла частину її сімейного архіву, які я доповнив даними з інших джерел.

А ІНТЕЛІГЕНЦІЮ — КУДИ?

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ

Як зазначив академік Іван Дзюба, в Україні існувала давня культурна традиція — вшановувати визначних діячів збірниками присвячених їм статей, теми яких близькі ювілярові. Ця книжка — поновлення доброї традиції, тим паче що фінансувала видання українська діаспора Канади, а в наш скрутний для серйозної української літератури момент це не абищо.

БОЛГАРСЬКІ СЛІДИ ДРАГОМАНОВА

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ 

Він спочив навічно в Софії на католицькому кладовищі. Ховали Драгоманова, як заповідав небіжчик, за протестантським обрядом, дощового червневого дня 1895 року. Поруч були дружина Людмила Михайлівна, діти, небога — Леся Українка, що приїхала до Софії доглядати хворого дядька (сама потерпаючи від недуг) і набиратися в нього розуму. Леся повезла в Україну грудку землі з дядькової могили...

РОМАН ПРО СПРАВЖНЬОГО ГЕРОЯ

 Автор Юрій Хорунжий

Прочитавши в цій унікальній книжці першу статтю Валерія Марченка «А.Кримський як дослідник азербайджанської літератури», я пригадав іншу працю на ту ж таки тему, а саме Соломії Павличко «Сексуальність. Націоналізм. Орієнталізм: Складний світ Агатангела Кримського» (здається, докторська дисертація), і подумав, що дослідження Валерія суттєво доповнює Соломіїне, хоча було написане на чверть століття раніше, до того ж 23-річним юнаком як студентський реферат...

Про великих без скандалу. Письменник Юрій Хорунжий: «Махнув на внутрішнього цензора — і дав собі волю!»

Автор: Лариса БРЮХОВЕЦЬКА

Потрапляючи у круговерть суєтного життя, поступово втрачаємо здатність дивуватись, шанувати талановитих людей, які залишили по собі великі справи і світлу пам’ять, цінувати їхню працю в ім’я України, а не для власного збагачення. А втративши цю здатність, потрапляємо під владу іншого культу — невігластва. Так настає сон розуму, який, як відомо, породжує чудовиськ. Один із наслідків «сну розуму» — серіал «скандалів» довкола великих постатей вітчизняної культури: а раптом хтось спокуситься на цей дешевий «ходовий» товар? Та є письменники, які звертаються до видатних особистостей не тільки з повагою і любов’ю, а й з глибокою компетентністю. Юрій Хорунжий — один із тих, хто пише книжки про великих і читати які — справжня насолода. Книжок у нього багато, але сьогодні йтиметься про ті, в яких «оживає» український театр корифеїв. Нещодавно Юрію Хорунжому виповнилось 70.

понеділок, 1 березня 2010 р.

Десиртація "РОМАНИ ЮРІЯ ХОРУНЖОГО І УКРАЇНСЬКА ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНА ПРОЗА 60 – 90-Х РОКІВ ХХ СТ. "

Автореферат дисертації Романи Юрія Хорунжого і українська історико-біографічна проза 60-90-х років XX ст. 2003 год.

Джерело: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / А.М. Меншій; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2003. — 20 с. — укp.

Аннотація: Досліджено історико-біографічні романи Ю. Хорунжого "Борвій", "Злет і заземлення Григорія Полетики", "Любов маєш - маєш згоду", "Вірую" в контексті української історико-біографічної прози 1960 - 1990 рр. Простежено мистецьку еволюцію письменника в жанрі художньої біографії. Установлено типологічні ознаки романів, визначено засоби використання асоціативно-психологічної організації біографічного матеріалу, ідейно-естетичну роль історичних документів у художньому відтворенні подій та характерів. Розкрито специфіку творення образу головного героя в художніх життєписах. З'ясовано місце романів серед творів цього жанру й логіку ідейного, художнього, проблемно-тематичного зв'язку творчості письменника з попередниками й сучасниками, показано його новаторство в жанрі історико-біографічного роману.