Зазирав далеко наперед

Автор: Юрій ХОРУНЖИЙ 

«Улітку 1954 року після Норильського повстання в’язнів Михайла Дмитровича Антоновича разом з гуртом інших українських патріотів та литовців відправили з Норильського табору на Колиму. Там їх помістили до політв’язниці ізолятора. Антоновича посадили до одиночної камери, де його навідав прибулий з Москви полковник МГБ, який вів з професором довгу розмову. Полковник щось пропонував Антоновичу, а той категорично відмовлявся. Коли закінчилася авдієнція, до камери ізолятора заскочили наглядачі, повалили професора і насильно зробили злочинний укол, від якого в Антоновича відібрало мову й пам’ять, але він не помер через фізичну витривалість організму. З того ізолятора Михайла Дмитровича Антоновича взяли на етап, разом з іншими в’язнями і конвоєм посадили до вантажівки, яка потрапила в аварію... Так загинув Антонович й усі політв’язні і конвой, що їхали в машині».